Моя подорож на Батьківщину Шевченка
На нашій славній Україні,
Колисці нашого Пророка,
Красуються, мов білі лебеді донині,
Чотири селища. Не відірвати ока.
Мені так дуже пощастило,
Я завітав до цього краю,
Туди, де мати народила
Тарасика. Його вітаю.
Білоголовий тут хлопчисько
Босими ніжками збивав росу,
Я доторкнувсь до цього близько,
Якби ви бачили оцю красу!
Йду стежинкою Тараса,
Вона веде мене до яру,
А далі пагорбок у квітах,
Багато стежок і доріг.
Ось затишна Тарасова домівка -
Красень-музей. Переступіть його поріг!
Святиня ця вам усміхнеться,
Покаже речі-експонати.
Це чарівна й свята скарбниця,
Про все це треба дуже дбати.
Зайшов в музей, неначе хата.
Стіл та ослін, речі сестрички й брата.
А від музею праворуч
Хатина батьківська дрімає.
Вся в рушниках, ікони поруч,
Вона душу кожного проймає.
Від хати стежка приведе нас до могили,
В ній спочиває добра й мудра матір.
Шепоче тихі пісні кущ калини,
Приходять люди вшанувати.
Усе чаруюче на цій землі:
Джерела - гайдамацькі знахідки.
Та величезнії дуби -
Тарасова дитинства свідки.
На Енгельгардта літній дачі
Тарас ховав в дуплі малюнки,
Та з пана почалися вдачі -
Свобода, викуп, вчасні думки...
Все навкруги говорить
Про ті далекі роки,
Де починалися пророка кроки.
Тарас - Титан літератури,
Постать Шевченка я шаную,
Побачивши чарівний милий край,
Постійно за Черкащиною нудьгую.
Мій уклін тобі, Тарасова земля!
|
