|
|
|
|
|
Валентина Старусєва
Стежинкою в дитинство Тараса
|
Анатолій Кущ – талановитий український скульптор, серцем і душею відданий Україні-Русі, її історії і звичаям. Його ім’я добре відоме не тільки в Україні, а й за її межами. Киянам Анатолій перш за все відомий як автор величних робіт на Майдані Незалежності: монумента Незалежності України „Оранта-Україна”, пам’ятника „Засновникам Києва” (Кию, Щеку, Хориву і Либеді). В студії майстра до цього часу зберігаються макети скульптур, присвячених видатним русичам, починаючи від князя Аскольда і закінчуючи Михайлом Грушевським.
Але мало хто знайомий з його творчістю в цілому. А це десятки монументальних творів і сотні скульптур малої форми: скульптурні портрети руських князів Ігоря, Святослава Хороброго, державних діячів Богдана Хмельницького і Михайла Грушевського. Найсильніше враження справляють образи козаків.
|
|
Скульптор Анатолій Кущ на фоні своєї роботи.
Село Шевченкове |
|
Анатолій Кущ є академіком Академії мистецтв. Автор унікальних робіт, які є прикрасою скверів і площ багатьох країн світу. Пам’ятниками „Жертвам Голодомору в Україні 1932-1933 років”, Геродоту і Богдану Хмельницькому сповнені гордості жителі американських міст Блумінґдейл, Іллінойс і Рокфорд. Шедеври майстра зберігаються в кращих музеях і приватних колекціях України, Великобританії, Німеччини, Австрії, Росії, Угорщини, Японії, Швеції. Скульптор створив зал прийомів, холи і алеї знаменитої „дачі Горбачова” в Форосі. Його монументальні ансамблі „Ярославна”, „Боян”, „Князь Ігор” надають особливої вишуканості Новгороду-Сіверському.
|
|
|
Але скільки А.Кущ не займався б творчістю, його завжди манила батьківщина Тараса Шевченка. Тут хотілось побувати, відчути особливу атмосферу дитячих літ на батьківській садибі. Недаремно він писав: „Особлива моя любов – творчість Тараса Шевченка. У мене він представлений від народження до останніх років життя, і тема ця далеко не вичерпана. Я починав ліпити його ще в студійні роки, сьогодні мої пам’ятники в селах Шевченкове, Моринці, Будище, в Каневі, Бурштині, Черкасах, Слуцьку (Білорусь), Варшаві. Цей поет – Божий пульс, у нього що не рядок – формула життя”. Ця „формула життя” дала поштовх його шедеврам – скульптурам.
Саме тут, в Керелівці, у Анатолія Куща виник задум увіковічнити в бронзі хлопчика-Тараса таким, яким пішов у світ своєю життєвою дорогою. Скульптура „Тарас мандрує” стала невід’ємною частиною композиції, відтвореної на батьківській садибі, на місці, де стояла їхня хата, ніби з порога своєї оселі хлопець вирушає в далекі світи.
|
Скульптура "Тарас мандрує"
|
Вивчивши дитинний період Шевченка, навідавши села дитинства, скульптор вирішив увіковічнити постать молодого Тараса на в’їзних знаках до цих сіл. Кожен знак підтверджує назву того чи іншого села.
Зі сторони Вільшани скульптура „Тарас малює” відтворює період життя Тарасового, коли з основного маєтку, що у селі Вільшані, переїжджає Тарас з Павлом Енгельгардтом до літньої дачі у с.Будище у ролі козачка, милується тамтешньою природою і знаходить час для улюбленої справи – малювання.
Між селами Шевченкове і Будище на роздоріжжі стоїть скульптура „Мені тринадцятий минало”. Вона нагадує рядки з творів Шевченка, коли за селом (біля вітряків і аж до самого озера) хлопець пас отару селянських овець, і в пам’яті зринали розповіді діда Івана про Гупалівщину, про козаків, кобзарів та чумаків.
|
|
Зі сторони районного центру, Звенигородки, при в’їзді в село пам’ятний знак „Батьківська хата Т.Шевченка”. По дорозі до сіл Моринці та Будище також встановлені пам’ятні знаки, на одному з яких відображена мати з дитям („Мене там мати повила”).
У центрі села Будище – бюст Т.Шевченка, встановлений на витягнутому круглому постаменті з сірого граніту, а початок меморіальної алеї, що веде до музею у селі Шевченковому означений стелою з барельєфом роботи А.Куща.
|
|
В експозиції літературно-меморіального музею є скульптура роботи Анатолія Куща, де відображений період Тарасового козачкування, коли хлопець зі свічкою в руках та олівцем перемальовує козака Платова. Навіть у бронзовій постаті, у порухові руки проглядається глибока любов до малювання, а ще розуміння того, що в будь-яку хвилину він може бути покараний паном за це малярство. Затаєне почуття до прекрасного у скульптурі невидимою ниткою з’єднує відвідувачів з нашим Тарасом.
Авторові вдалося передати у скульптурах риси обличчя Тараса Шевченка. Не дивно, що відвідувачі подовгу милуються ним, вдивляються в розумні допитливі очі, гарне личко, прагнуть доторкнутися до цих скульптурних шедеврів і обов’язково сфотографуватися на пам’ять.
|
|
|
|
|
|
|
| Стаття розміщена у альманаху "Уклін Кобзареві", виданому Управлінням культури Черкаської обласної державної адміністрації до 150-річчя перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі у Каневі. |
| |
| Читайте також: |
Слово Кобзаря дарувала людям
Розповідь про Софію Тимофіївну Шолох, родичку Тараса Шевченка по брату Микиті |
Цвіт Тарасового роду
Розповідь про Секліту Артемівну Платенко, правнучку Тараса Шевченка по брату Микиті |
На родине Т.Г.Шевченка
Спогади Михайла Старицького про відвідини батьківщини Кобзаря у 1882 році |
"Ти взяла мене, маленького, за руку..."
Перша школа малого Тараса - хата дяка |
| |
| |
|
|
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
