Моринці

Село Моринці розташоване за 35 км від райцентру Звенигородка та 45 км від залізничної станції Городище.
1929 р. – встановили погруддя Т.Г.Шевченка.
1956 р. – біля школи встановили пам’ятник Т.Г.Шевченку.
У 1964 році облаштували хату 1816 року забудови під народний музей, який зібрав під своїм дахом зразки чумацького знаряддя, народного мистецтва, одягу, речей домашнього вжитку першої половини ХІХ століття.
1964 р. – в центрі села встановили скульптуру „Кобзар”.
1964 р. – на честь 150 річниці з дня народження Т.Г.Шевченка учасники міжнародного форуму посадили паркову алею дубів. На початку алеї ліворуч від доріжки встановили гранітну плиту з написом: „Ці дуби посаджені на честь 150 річниці з дня народження Т.Г.Шевченка учасниками міжнародного форуму в 1964 р.”
1989 р. – створили Моринський меморіал. Відтворили хату Копія та Якима Бойка.
1989 р. – встановили пам’ятний знак Т.Г.Шевченку при в’їзді з боку села Шевченкового „Мене там мати повила”.
1989 р. - встановили пам’ятний знак Т.Г.Шевченку при в’їзді з боку села Почапинці.
2004 р. – на садибу Якима Бойка (діда Тараса) перевезли комору 1896 року забудови
2005 р. – 30 вересня на території Моринського меморіалу відкрили адміністративний будинок з виставковими залами.
2006 р. – встановили символічний пам’ятник жінці-матері „Материнство”.
2006 р.– біля хати Копія відтворили кузню.
2006 р. – збудовано та урочисто відкрито капличку Святого Тарасія.

Шевченкове

Село Шевченкове розташоване за 22 км від райцентру Звенигородка і за 35 км від залізничної станції Городище. Розкинулось на вододілі рік Вільшанки, яка впадає в Дніпро, та Гнилого Тікича, води якого течуть до Південного Бугу.
Історія заповідника розпочинається із садиби Шевченків у с.Керелівка (нині с.Шевченкове).    
1815-1827 – роки проживання Тараса Шевченка у селі.
1892 р. в селі побував біограф Т.Г.Шевченка О.Я.Кониський, який засвідчив, що хата згоріла під час грози.  Побачене описав так: „Хата Шевченкових батьків, як знати по останкам печища і ін., що я побачив р. 1892, була невеличка, звичайна хата убогого селянина, ступнів 7 – 8  в довжину, до ступнів шести завширшки…”
1908 року на садибі Шевченків встановлено перший пам’ятний знак – млинове колесо-жорно з написом: “Тут була хата Тараса Григоровича Шевченка”.
Після революції на садибі було встановлене гіпсове погруддя Тараса Шевченка. Пізніше замість погруддя встановили невелику постать Кобзаря в кожусі. 
В 1927 році на вищезгаданий постамент піднесли погруддя поета, зроблене з цементу і піску  скульптором Калеником Терещенком.
1 червня 1930 року в центрі села встановили пам’ятник Кобзареві. 
1939 р.    –  відкрито літературно-меморіальний музей Т.Г.Шевченка.
1957 р. – встановлений гранітний обеліск на місці батьківської хати.
1957 р. – у центрі с.Шевченкове встановили пам’ятник Т.Г.Шевченку.
1961 р. – зведено захисну споруду над хатою дяка П.Богорського.
1989 р. – проведена реконструкція та капітальний ремонт приміщення музею. Авторами нової експозиції стали лауреати премії ім. Тараса Шевченка С.Фурсенко, М.Собчук, П.Соса. 
1989 р. –  просто неба на території музею відтворили в дійсних розмірах хату батьків Шевченка. Збудували фондосховище та низку господарських будівель. 
1992 р. -  на місці, де стояла батьківська хата, встановлено скульптуру „Тарас мандрує” (робота київських митців Анатолія Куща та Мирослава Барановського).
1992 року створено Державний історико-культурний заповідник „Батьківщина Тараса Шевченка”, який об’єднав села дитинства Кобзаря.
1999 рік - оновлення експозиції музею.  Автор –  Народний художник України, лауреат премії  ім. Тараса Шевченка Анатолій Гайдамака.
2006 року Указом Президента України заповіднику надано статус національного з подальшою назвою Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка".

Будище

Село Будище розташоване за 15 км від райцентру та за 30 км від залізничної станції Богачеве (м.Ватутіне).  Засноване в першій половині XVIII ст.  
На полі по дорозі до с.Будище знаходиться вітряк – пам’ятка історії .
На поч. ХІХ ст. – побудовані будинок П.В.Енгельгардта, будинок управителя маєтком, льох та був закладений парк.
На території садиби поміщика П.В. Енгельгардта ростуть дуби – вік яких близько 800 – 1000 років.
За межами садиби росте дуб –  800р.
Тарас Шевченко у  маєтку П.В.Енгельгардта козачкував 1828 – 1829рр.
1964 р. –  біля колишньої садиби поміщика П.В.Енгельгардта встановили пам’ятний знак Т.Г.Шевченку.
1988 р. – встановили пам’ятний знак Т.Г.Шевченку на в’їзді в село з боку с.Шевченкове.
1989 р. – в центрі села встановили погруддя Т.Г.Шевченка.

Між селами Будище та Шевченкове знаходиться лісовий масив Гупалівщина – пам’ятка історії, визначне місце. Тут відбувалися історичні події національно-визвольного повстання 1768 року, описані у поемі „Гайдамаки”. На території Гупалівщини розташовано три об’єкти культурної спадщини: гайдамацькі льохи, гайдамацька криниця та озеро

Вільшана

Вільшана - селище міського типу Городищенського району. Розташоване на річці Вільшанці, притоці Дніпра, за 25 км від районного центру та за 23 км від залізничної станції Городище.   
22 січня 1961 року до 100-річчя з дня смерті Т. Г. Шевченка відкрито музейну кімнату у приміщенні селищного Будинку культури.  Директором був Григорій Онуфрійович Рогальський.
З 1985 року по 2000 рік музеєм опікувався науковець заповідника, краєзнавець Іван Петрович Гуріненко.    
За 48 років музейна кімната стала повноцінним музеєм. Кожен етап історії селища висвітлено статистичними даними, фотознімками та експонатами. На стендах – світлини села кінця 19 століття, портрети жителів Вільшани у колоритних українських строях та бравих вояків часів громадянської війни, портрет славного вільшанця Максима Кривоноса (народ у своїх думах називає його Максим Ольшанський), братів Кличків, коріння роду яких зросло на вільшанській землі.
21 вересня 2006 року у Вільшані з великими урочистостями було відкрито музей «Вільшанська світлиця».