21 березня 2014 року, у Всесвітній день поезії, Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка» всьоме зібрав старшокласників Черкащини на Конкурс читців поезії Кобзаря. Цього року конкурс був присвячений знаковій події – 200-річчю з дня народження Пророка українського народу.

Журі конкурсу з великою відповідальністю оцінювало декламаторів. Головою журі був Микола Павлович Лисенко – голова Шевченківської філії Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду Т.Г.Шевченка, праправнук Т.Г.Шевченка по брату Йосипу. Йому допомагали Любов Іванівна Кононенко – заступник директора з культурно-масової роботи Звенигородського районного Будинку культури, лауреат І премії обласного конкурсу читців, дипломант 16 Всеукраїнського конкурсу читців, присвяченого пам’яті Т.Г.Шевченка; Станіслав Станіславович Лячинський – поет, краєзнавець, член Національної спілки журналістів України; Сергій Миколайович Ткаченко – поет, член Національної спілки письменників України; Ольга Іванівна Дмитренко – головний зберігач фондів Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка».  

Шліхта Людмила, переможець перших двох конкурсів читців поезії Т.Шевченка, задала настрій заходу. Студентка шостого курсу Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького, факультету української філології, лауреат Всеукраїнського конкурсу читців ім. Т.Шевченка поділилася досвідом, розповіла про те, що наш конкурс був потужним стартом у її подальшому навчанні та творчій самореалізації. Уривок із поеми «Сон» у її виконанні, затамувавши подих, слухали присутні.

Слова академіка Степана Смаль-Стоцького: «Уміти читати – таки велика штука. Ще більша – вміти читати поезію Шевченка, де кожне слово повне поетичної символіки, багатозначне й недаремно сказане» підтвердив кожен учасник конкурсу, осмислено декламуючи Шевченка. В Рік Шевченка кожен учасник конкурсу прочитав поезію «Перебендя», в якій молодий Шевченко, сполучивши фольклорну літературну постать із реальною, що її пригадав із своїх дитячих літ, створив свій, майже автобіографічний, образ Кобзаря-Перебенді, який, за Франком, є «вибраним посередником між своїм народом і Богом».

Для довільної програми учні обирали серед поезій: "На вічну пам’ять Котляревському", "Н.Маркевичу", "Тополя", "Гайдамаки", "Не нарікаю я на Бога". Серед балад Тараса Шевченка „Тополя” є найбільшою і найкращою. В ній ідеться про нещасливе дівоче кохання. Мотиви для цього твору поет взяв із українських народних вірувань, обрядів, замовлянь та народної балади-пісні про перетворення дівчини у тополю, березу або вербу. Богдан Лепкий писав, що «як поет-митець Шевченко в «Тополі» постає відразу закінченим, великим, одним із найбільших творців. Велет в мініатюрному творі». Уривок із балади читали: Яцентюк Сніжана, Шполянський НВК «ЗОШ І – ІІІ ступенів №3 – гімназія»; Педан Діана, Моринський НВК ім. Тараса Григоровича Шевченка; Вовкодав Анжеліка, Шевченківський НВК; Осипенко Анна, Катеринопільська ЗОШ №1; Замулянець Ірина, Тальнівський НВК «загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів - гімназія»; Супрун Аліна, Шевченківська школа мистецтв; Харенко Вікторія, Городищенська ЗОШ №2. Уривок із поеми «Гайдамаки» вибрали для декламування: Матушко Юлія, Монастирищенський будинок дитячої та юнацької творчості Монастирищенський НВК «Ліцей – ЗОШ І-ІІІ ступенів «Ерудит»; Калюжна Ліліана, Христинівська ЗОШ І – ІІІ ступенів №2; Ластівка Олександр, Вознесенська ЗОШ І – ІІІ ступенів (Золотоніський район).

Самелюк Владислава з Почапинського НВК Лисянського району і Маламуж Вікторія, студентка Шевченківського коледжу читали поезію «Н.Маркевичу», яку Шевченко написав в дорогу другові, коли той вирушав в Україну. „Бандуристе, орле сизий», звертався Тарас Шевченко до Миколи Маркевича, якого дуже поважав як поета та історика. У творі звучить тільки одна думка: доля України й доля поета – однакові: вони у чужинців в неволі.

Задніпряний Владислав, Шполянський НВК «ЗОШ І – ІІІ ступенів №2 – ліцей» та Макидон Олексій, Тетерівська ЗОШ І-ІІІ ст. (Жашківський район) читали поезію «На вічну пам’ять Котляревському», яку Тарас Григорович присвятив пам’яті першого поета нової української літератури, її батька, засновника – Івана Петровича Котляревського. Шевченко порівнює його з соловейком, спів якого лунав по всій Україні і будив у людях добро, красу й радість життя. Одну з автобіографічних поезій Шевченка «Не нарікаю я на Бога» читали Коновал Катерина (Великохутірська ЗОШ І –ІІІ ст. Драбівського району); Колесник Софія з Косенівського НВК (Уманський район).  

Після конкурсної програми учасники та гості Шевченкового краю перейшли стежками дитинства Тараса на батьківську садибу у літературно-меморіальний музей, де відбулася церемонія нагородження.

Перше місце виборола Супрун Аліна.

Друге – розділили Ластівка Олександр і Вовкодав Анжеліка.

Третє місце посіла Колесник Софія.

Переможці отримали цінні призи, всі учасники - пам’ятні подарунки.

Як зазначив Лячинський Станіслав Станіславович, переможцями стали всі школярі. Справді, кожен, хто любить українську мову, рідний край, в чиїй душі живуть заповіти великого Шевченка любити Україну, достойні звання переможця. Пантелеймон Куліш, проводжаючи Кобзаря в останню путь, сказав: «Наш єси, поете, а ми нарід твій і духом твоїм дихатимемо во віки і віки!».

Дирекція Національного заповідника „Батьківщина Тараса Шевченка” висловлює подяку членам журі, учасникам конкурсу, вчителям, які достойно підготували своїх учнів. Окрема подяка директору ВСП Шевченківський коледж УНУС Потабенку Олександру Анастасійовичу, заступнику директора Павловій Людмилі Олександрівні та працівникам коледжу за надану актову залу та технічне забезпечення, підтримку та розуміння у вирішенні питань, пов’язаних з організацією та проведенням конкурсу.

Ольга Бондаренко,
завідувач літературно-меморіального музею Т.Г.Шевченка
Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка»