Трудову діяльність розпочала в Шевченківському сільському Будинку культури 1965 року. Працювала на посаді керівника драматичного гуртка, який одержав визнання і глядачів, і авторитетних комісій на районних, обласних та республіканських оглядах-конкурсах художньої самодіяльності. „Безталанна” І.Карпенка-Карого, „Зачарований вітряк” М.Стельмаха, „Дикий ангел” О.Коломійця, „Ну й діти” М.Зарудного – кожен спектакль щоразу ставав помітною подією в культурно-мистецькому житті Кобзаревого села.
Виступ драматичного гуртка Шевченківського будинку культури. Тамара Гулак - третя справа
Творчий неспокій, пошук нових форм і засобів роботи – це про неї. На громадських засадах кілька років Тамара Вікторівна керувала агітаційно-художньою бригадою. Тематичні сценарії складала сама. Не перерахувати всі виступи під час свят, виборів, на різних оглядах та конкурсах. Найбільша перемога прийшла 1980 року: агітаційно-художня бригада стала народною.
Тривалий час Т.Гулак була директором Будинку культури, а з 1988 року очолила літературно-меморіальний музей Т.Г.Шевченка, який став серцевиною історико-культурного заповідника „Батьківщина Тараса Шевченка”. Перебуваючи на посаді директора заповідника, продовжувала працювати творчо. При заповіднику існувало вокальне тріо „Кобзарева горлиця” (Тамара Гулак, Клавдія Засідатель, Лідія Хирхиль) і фольклорний ансамбль, які активно пропагували творчість Т.Шевченка.
Тріо "Кобзарева горлиця"
З 1998 року працювала вчителем театрального мистецтва Шевченківської спеціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю. Тамара Вікторівна робила постановки інсценізацій, різних тематичних та концертних програм, навчала дітей мистецтву слова.
|