Іван Петрович Гуріненко народився 8 березня 1944 року в селі Леськи Черкаського району у сім’ї колгоспників Петра Феодосійовича та Марії Антонівни Гуріненків.

У школі навчався добре, особливо любив українську літературу та історію. Отож, коли у 1957 році у Леськах почала роботу археологічна експедиція, очолювана відомим археологом Юрієм Кухаренком, це надзвичайно зацікавило допитливого тринадцятирічного школяра. Він став добровільним помічником археологів і навіть після від’їзду експедиції ще і ще носив додому горщики із старого села, яке переселяли із зони затоплення Кременчуцького водосховища.

Після школи обрав фах агронома і, закінчивши навчання, почав трудову діяльність саме на цій ниві. Та любов хлопчини до історії та краєзнавства не згасали, і врешті-решт доля привела Івана Петровича до Городищенського народного музею – у травні 1969 року він починає працювати тут екскурсоводом, одночасно прикладає максимальних зусиль у справі збору експонатів для закладу та освітлює його роботу в періодичних виданнях. 

Далі – робота завідувачем шкільного сектору клубу залізничників станції Цвітково (що у Городищенському районі), де він організовує краєзнавчу групу «Пошук». Її учасники – школярі-слідопити, які під керівництвом Івана Петровича підтримують зв’язок із ветеранами ІІ Світової війни, проводять роботу з виявлення імен невідомих героїв, що загинули, захищаючи Черкащину.

1984 року І.Гуріненко переїжджає до смт.Вільшана. Можна назвати цю подію знаковою у житті краєзнавця, адже решту свого життя (а це близько шістнадцяти років) він присвятить становленню та розвитку Вільшанського краєзнавчого музею, який 1992 року ввійшов до складу Державного історико-культурного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка». Тут (у заповіднику) він працює на посаді старшого наукового співробітника, а з 1996 року – заввідділом музею історії села Вільшана.  

Картосхема розташування курганів, зроблена І.Гуріненком, та його особистий підпис 

За час своєї роботи зміг віднайти для музею близько двох тисяч найрізноманітніших експонатів: листів, фотографій, документів, пов’язаних з Вільшаною та її жителями, археологічних знахідок, предметів старовини. Саме Іван Петрович розробив експозицію та облаштував музейні кімнати.

Поруч із музейною справою, продовжує займатися активною громадською, етнографічною та археологічною діяльністю: веде шкільні гуртки, проводить археологічні розвідки, організовує пошукові експедиції, пише дописи до районних, обласних, республіканських і навіть всесоюзних періодичних видань, бере участь у радіопередачах. Як археолог-аматор І.П.Гуріненко відкрив 832 пам’ятки археології, описав і паспортизував кілька десятків курганів Городищини, уклав «Словник-довідник археологічних пам’яток Городищенського району» та карту до нього. Під час етнографічних експедицій зібрав та записав величезну кількість зразків фольклору – близько 200 пісень та понад 2 тис. прислів’їв, приказок.

Фрагмент трипільської статуетки із розкопок у Вільшані. 1997 рік 

І. Гуріненко під час археологічної розвідки на околиці смт Вільшана. Фото 1997 року  

Помер Іван Петрович Гуріненко раптово 31 серпня 2000 року, залишивши по собі світлу пам’ять в серцях односельчан та вдячність за неоціненні духовні та матеріальні скарби, зібрані ним протягом життя.