Міністерство культури України
Митці Шевченкового краю
 
 
 
     
     

МИКОЛА ТЕРЕЩЕНКО
Нар. 27.12.1927

 

Доля Миколи Степановича – це доля тисяч українців, дитинство і юність яких були обпечені страшною війною 1941-1945 рр. Сільська дитина, він виростав серед краси української природи та добрих серцем працелюбних хліборобів. Був спостережливою, допитливою дитиною, змалечку проявився у нього талант до мистецтва. Дивував однолітків і дорослих своїми малюнками, гарним соковитим співом.


У  1944 році забрали Миколу в армію. Служив 7 років при міністерстві морської авіації. У вільні хвилини сідав до улюбленої справи: малював. Відпускали його і на етюди, і відвідати картинні галереї та виставки. Побачивши роботу хлопця на виставці художніх робіт військовослужбовців, порадили ходити до художньої студії. І знову кожна вільна хвилинка була присвячена малюванню. Після армії повернувся на Черкащину, працював першим секретарем райкому комсомолу, інструктором райкому партії, парторгом, головою колгоспу. Маючи вищу педагогічну освіту, працював заступником директора школи, потім директором школи.

Робота потребувала повної віддачі сил, вільного часу практично не залишалось, але Микола Степанович з живописом не розставався, а ввечері ще й співав у сільській хоровій капелі.

Роботи Миколи Степановича вдома надовго не затримувались, він щедро дарував їх друзям, гостям Шевченкового краю. Картини виставлялись на районних, обласних виставках робіт художників Черкащини. І зараз його роботи прикрашають домівки, квартири в Києві, Черкасах, в нашому Шевченковому краї. Їх можна побачити в приміщенні Шевченківського сільськогосподарського коледжу, школи мистецтв, Будищенського будинку престарілих. Одну зі своїх картин подарував заповіднику „Батьківщина Тараса Шевченка”.


Закоханий Микола Степанович у рідну українську природу, над усе любить ставки, озера, левади. Відчувається, що стихія автора – небо і вода. Дуже багато намальовано водойм, у яких, як у дзеркалі, відбиваються дерева і трави. І не просто відбиваються, вони чарують глядача своєю справжністю. Зачаровує висока небесна блакить і глибока далина простору. Стільки сонця і неба змогла б передати у своїх роботах тільки людина, яка душею, всім серцем любить рідну землю.


 
     
     
     
     
     

 

 
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
   
©batjkivshhyna-tarasa.com.ua