2 жовтня 2014 року відбулася презентація книги Едуарда Овчинникова «Трипільська культура Канівського Подніпров’я». Колектив заповідника знайомий з автором з 2001 року, коли Едуард Вікторович з групою студентів проводив стаціонарні археологічні розкопки на трипільських поселеннях Вільшана І, хутір Незаможник, Зелена Діброва (знахідки цих розкопок експонуються у літературно-меморіальному музеї Т.Шевченка в с.Шевченковому) та цій події присвячені сторінки дослідження монографії. Вперше в цьому регіоні він відкрив та дослідив майстерні, пов’язані з керамічним та кремнеобробним виробництвом.

Нам пощастило співпрацювати з Едуардом Вікторовичем, коли на запрошення дирекції заповідника він проводив археологічну розвідку і дослідження історичного місця – урочища Гупалівщина, що знаходиться поміж селами Шевченкове і Будище Звенигородського району. Цьому місцю Тарас Шевченко присвячує окремий розділ у поемі «Гайдамаки».

У ході презентації автор розповів про історію написання наукової роботи та відповів на численні запитання наукових працівників заповідника. Монографія є першим дослідженням, яке представляє у повному обсязі трипільські пам’ятки Канівського Подніпров’я (етапи ВІІ-СІ) – найвіддаленішої північно-східної околиці культурно-історичної спільності Кукутень-Трипілля. В роботі надається характеристика поселень, житлово-господарчих споруд, виробничого інвентарю, керамічного посуду, предметів культу. Проведено локально-хронологічну атрибуцію матеріалів та обґрунтовано існування канівської групи «західнотрипільської культури» – масиву пам’яток з розписною керамікою. Запропоновані реконструкції господарства, ідеології, історичної долі давньоземлеробського населення, яке проживало у регіоні у першій половині IV тисячоліття до н.е.

 

Бажаємо Едуарду Вікторовичу натхнення до праці і нових відкриттів на безмежній царині досліджень історичної минувшини України.

ОВЧИННИКОВ ЕДУАРД ВІКТОРОВИЧ закінчив Саратовський державний педагогічний інститут ім. К.Федіна, історичний факультет (1992). З 1993 року працює у відділі археології енеоліту та бронзової доби Інституту археології Національної академії наук України, з 2009 – науковий співробітник відділу. У 2008 захистив кандидатську дисертацію «Трипільське населення Нижнього Поросся. Етапи ВІІ-СІ».

Є провідним фахівцем з вивчення трипільської культурно-історичної спільності. Особливу увагу приділяє дослідженню середнього та пізнього етапів Кукутень-Трипілля. Автор понад 70 друкованих праць, серед них – 2 колективні монографії. Працює над структуризацією «західнотрипільської культури» (ЗТК) – невеликого об’єднання трипільських племен з монохромною керамікою. В межах ЗТК ним виділена окрема канівська група пам’яток. Встановив територіальні, хронологічні, генеричні співвідношення між канівською групою та сусідніми локальними варіантами «Західного» і «Східного» Трипілля. Розробив загальну реконструкцію історико-культурного розвитку трипільського населення в Середній Наддніпрянщині.