Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка"

	Міністерство культури України

Виставки

Природа – то його стихія,

Він серед барв її зростав,

Талант той колорит ввібрав

І фарби з пензля, мов живії,

В дарунок людям передав.

В картинах цих – душа поета,

Що теплотою промовля.

Мольберт – то крила, що для злета,

Мабуть, отримав немовлям.

Й хоч хату оминають гранти,

Для муз – оселя затишна.

Допоки є такі таланти –

Украйні криза не страшна.

Ю.Титарів «Відеречку В.І.»

Виставка художніх робіт Володимира Івановича Відеречка у Національному заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка» відкрилася 9 вересня 2014 року. В ювілейний рік Кобзаря та непростий час випробувань української нації вона має глибинний духовний сенс.

Автор працює в різних техніках живопису: акварель, олія, акрил, графіка, змішана техніка. На персональній виставці у Моринському виставковому залі представлені графічні роботи та ряд олійних картин, на яких художник відтворив природу різних куточків України та пам’ятки архітектури.

Постать козака, яка займає центральне місце в творчості майстра, в цей час ще більш глибоко символічна. В анотації до виставки В.І.Відеречка сказано: «Образ козака – велична, викристалізувана за життя дума про свою глибинну та сокровенну сутність. Основою його графічних композицій є козак, воїн, бандурист, Мамай, танцюючий козак та ін. За допомогою зображень-символів автор втілив на папері цілий комплекс морально-етичних норм українського народу, його поглядів на життя, на людину, на історичне минуле та непросту новітню добу. Знаковий образ козака на картинах художника постає уособленням життєздатності українського народу, його мужності, миролюбності, доброї вдачі. Бог наділив і самого художника козацькою вродою».

На відкритті виставки автор розповів зворушливу історію про «Кобзар» Тараса Шевченка, придбаний 1964 року у рідному краї. Книга супроводжує його від армійських років до сьогодення, як оберіг, як символ нескореності духу.

Вдало підібрані цитати із віршів Т.Г.Шевченка під кожним художнім твором розкривають і доповнюють глибинний зміст картин. Українська мова, народна пісня для Володимира Івановича – художній камертон, на який налаштовується його душа при написанні картин. Тож не випадково на відкриття виставки завітали співочі колективи села Тарасівка Києво-Святошинського району «Горлиця» і «Хутір». Звучала народна пісня та твори на слова Тараса Шевченка, які додали заходу особливого зачарування і перенесли слухачів у прадавній світ нашого народу.

Серед гостей були найближчі і найдорожчі для Володимира Івановича люди: колега, друг, поет Юрій Титарів (книгу якого «Рік Чорної Змії» проілюстрував Відеречко), художники Павло та Валентина Баламаджі, директор Будинку культури с. Тарасівка Любов Рачинська, директор музею «Стара школа» Валентина Сизон, шкільні друзі та родичі художника з села Пединівки.

Колектив Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» щиро вдячний Володимиру Івановичу за надзвичайно цінний подарунок – портрет Кобзаря, майстерно вирізьблений Іваном Відеречком, батьком пана Володимира.

Виставка у Моринському музейному комплексі заповідника експонуватиметься до 30 вересня 2014 року. Запрошуємо всіх відвідати виставку і насолодитися різнобарв’ям рідних краєвидів, героїчними образами із творів Кобзаря та пройнятися високим духом героїзму та патріотизму, які вселяють віру у завтрашній день.

Сторінка із книги Юрія Титаріва "Рік Чорної Змії", яку ілюстрував Володимир Відеречко

Поїздка в Моринці

В маленькім селі – невеличка хатинка,

Нічим не примітна, низенька, стара.

Притрушена сіном пахучим долівка.

Колиска під сволоком. Літня пора.

На покуті всівшись в Тарасовій хаті

(Не власній, збудованій батьком – чужій!),

Сьогодні я знову – в дитинстві, на святі,

На власному святі моєї душі.

У троє віконець заглядують вишні,

Що зріють так само під сонцем, як я.

Уява відроджує давнє, колишнє –

Круг столу на лаві збиралась сім’я.

Лишиться маленький Тарас сиротою,

У долі – вигнанцем, в житті – кріпаком.

Та то буде потім. А в Моринцях двоє

Вже старшеньких діток сидять за столом.

Мала батьківщина – Керелівка буде,

Тож хату чужу моринецьку забуде,

Бо ще і двох років не матиме він,

Як рідним відчує керелівський тин,

Що плетивом батьківську хату оточить.

Садком, косогором хлопчина охоче

Любитиме бігати вниз до струмка,

Де свіжа водиця, на диво м’яка,

Й пахучі левади та верби плакучі.

Скупавшись, назад забирався на кручі,

Під грушу чи яблуню – й там засинав,

А потім на стінах своє малював.

Про радісне теє коротке дитинство

Згадає не раз він в митарськім житті.

І матері образ в святім материнстві

Щоразу родитимуть спогади ті.

Юрій Титарів

Про автора:

Народився Володимир Іванович Відеречко 28 липня 1945 року в благословенному Шевченковому краї в селі Пединівка на Звенигородщині Черкаської області. Дитинство та юність пройшли в смт. Вільшана та м. Ватутіне. У шкільні роки навчався в гуртку образотворчого мистецтва Ватутінського міського Будинку культури, брав участь у міських, районних виставках народної творчості. Після школи працював художником-оформлювачем на підприємстві Ватутінського шахтобудівельного управління. З 1968 по 1973 рік навчався в Харківському сільськогосподарському інституті на факультеті архітектури села. Все професійне життя Володимира Івановича пов’язане з проектуванням та будівництвом населених пунктів, житлових, громадських та сільськогосподарських будівель у різних регіонах України. Він працював в «УкрНДПІагропроекті», «Київагропроекті» Держбуді, Мінагрополітики та Секретаріаті Кабінету Міністрів України. З 1980 року є членом спілки архітекторів СРСР та Національної спілки архітекторів України. 3 2004 року проживає у с.Нове Києво-Святошинського району.