КАРПЕНКО ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА
Автобіографія
Народилась 04.09.1970 року, виросла в Києві на Пріорці в творчій родині художньої династії Красицьких. Мати Красицька Софія
Казимирівна – художник – графік. Бабуся – Красицька Галина Фотіївна –художник.
Прадід - Красицький Фотій Степанович великий український художник (24(12).08.1873–02.06.1944) – класик українського
живопису і графіки, внучатий небіж Т. Г. Шевченка
Дитинство пройшло в старовинному будинку мого прадіда, в
оточенні колекції робіт Фотія Степановича Красицького, у спілкуванні з його послідовниками, у родинних бесідах про
творчий шлях Фотія Степановича, його картини, його стиль та персональний вклад в розвиток українського живопису.
Ці спогади заклали основу майбутнього бажання зберегти и продовжить родинний поклик. Тим більш, що майже всі
роботи відомого прадіда родина Красицьких була вимушена “подарувати” радянській владі, втративши найцінніше – творчу сімейну спадщину.
Після отримання середньої освіти вивчала історію мистецтва та культури в Київському Державному Інституті Культури (1988
- 1993). Прагнення до культурного розвитку привело до бажання
подорожувати та вивчати культуру інших країн. Це і стало моєю основною професією: з 2002 р. професійно займаюсь подорожами.
У 2007 р. закінчила Інститут туризму за спеціальністю
Менеджмент туристичної індустрії. Маю свою туристичну агенцію.
Наприкінці 2012 року, завдяки знайомству з талановитою та професійною художницею Олександрою Бахіною, яка
запросила мене до своєї майстерні, почалася історія народження моїх картин. Після декількох уроків малювання, коли в руки потрапили пензлі, запах справжніх масляних художніх фарб
зробив свою справу. Я відчула натхнення та нестримний потяг до відтворення навколишньої краси вже на своїх полотнах. В
мені прокинувся творчий спадок моєї сім’ї.
Творчість художника – це важка праця. Я пам’ятаю труд матері, яка ночами не спала, аби довести свою роботу до ідеального
стану. Але для мене живопис – то щастя, то стан душі, можливість
самовиражатися, творити і створювати, прикрашати життя собі та іншим. Я малюю скрізь: дома, на роботі в офісі, в
саду старовинного будиночка свого прадіда, навіть коли їду закордон – мої фарби це основне що я повинна взяти із собою в
дорогу. Дякую за це моїм предкам які, мабуть, допомагають мені!
