22 вересня 2018 року відбулось урочисте відкриття пам’ятної дошки, а разом із тим унікального місця, яке пов’язане із дитинством нашого Кобзаря. Неподалік від копанки у саду, відразу за територією заповідника ростуть два кущі калини, яким нещодавно було присвоєно статус пам'ятки природи та історії. Вірогідно, ці розкішні пагони зросли на місці тих кущів, які росли тут за дитинства Шевченка, адже саме у хащах калини малий Тарас шукав собі прихисток від бід, сварливої мачухи та сирітської долі.

Як писав О.Кониський: «…Тарас, спостерігши, що його заходжуються бити, утік із батьківської хати і сховався у запущеному саду Желеха. Тут, у бур’яні, поміж кущами, ховався він чотири дні. Опріч сестри Ірини (Ярини) ніхто не відав, де він. Ірина нікому ні слова про Тараса, але нишком провідувала його, приносила йому пити і їсти, а часом і бавилася з ним. Тарас між кущами калини змайстрував собі буду, поробив доріжки, посипав їх піском, зробив з бузини пукавку та й не мав гадки собі…».

Очолював відкриття родич Тараса Шевченка по брату Йосипу - Микола Павлович Лисенко, до вітального слова долучалися гості з Шевченківської спеціалізованої школи-інтернату Оксана Миколаївна Терещенко та Ліна Денисівна Терещенко, голова села Сергій Анатолійович Смалько, генеральний директор нашого заповідника Людмила Михайлівна Шевченко. Слова подяки були сказані Євгенію Віталійовичу Петрову – за допомогу в облаштуванні пам’ятного місця.

У заході взяли участь родичі Кобзаря – жителі села Шевченкове Ксенія Іванівна Погрібна, Наталія Петрівна Карбівнича, Ольга Федорівна Кириченко, родич Т. Шевченка із Звенигородки - Олійник Анатолій Федорович та родич Т.Шевченка із Києва - Кузнєцов Микола Іванович.

Літературно-мистецька програма була увінчана талановитим співом дітей із місцевих шкіл, в тому числі було виконано пісню на слова Т. Шевченка «Зацвіла в долині червона калина», декламуванням віршів як маленьких декламаторів, так і декламуванням досвідчених поетів. Громадська діячка, поетеса Валентина Олександрівна Войцехівська продекламувала свою поезію на лірично-патріотичну тематику. До відкриття долучились подружжя Білецьких, кореспондент з газети «Порадниця», а також громада села Шевченкового. Кожна хвилина заходу була підтвердженням слів Максима Рильського: «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не годен пошани.»