7 березня 2013 року у фойє літературно-меморіального музею Т.Г.Шевченка відкрита виставка робіт
майстрині Валентини Григорівни Димерець «Небес полотно розшите ключем журавлиним».

Майстриня, котра 39 років пропрацювала медичною сестрою у Шевченківській дільничній лікарні, з дитячих років захоплювалась вишиванням. Хрестик до хрестика – і на полотні з’являються пейзажі, ніби вони щойно вийшли з-під руки великого художника. Поряд з картинами милують очі подушечки, серветки, скатертини, накидки на великодні кошики.
Центральну частину виставки прикрашає ікона Богородиці у рушникові, вишитому на домотканому полотні. Його Валентина Григорівна подарувала для колекції заповідника, відтворивши давній старовинний узір.
Роботи нашої майстрині милують очі не тільки тут, на батьківщині поета, а й у різних куточках Сумщини, звідки родом ця добра жінка. Вона вишивала їх у дарунок своїм сестрам, племінницям, друзям.
З безмірною вдячністю до маминих вишуканих, естетично підібраних по смаку і колориту вишитих картин та ікон з рушниками відгукуються діти Валентини Григорівни. Син Ігор з родиною проживає у Москві. І мамині роботи зігрівають його оселю, навівають спогади про рідне село.
Донька Ольга з сином та чоловіком зовсім поряд, у сусідньому з Шевченковим с. Моринці. Її домівку також уквітчують мамині вишивки. Від них теплішає довкола, бо вони випромінюють спокій, затишок, любов.
У фойє музею, де розміщена виставка, гості та відвідувачі оглядають роботи майстрині, які то пейзажами осені, то зимовим надвечір’ям, то коханням Ромео і Джульєтти захоплюють, спонукають замислитись над буттям земним.