Пригадуєте, як казав Т.Шевченко про творчий досвід, що передав йому професор малювання при Віленському університеті Ян Рустем: «Шесть лет рисуй и шесть месяцев малюй и будеш мастером». Первое условие живописи – рисунок и круглота, второе – колорит. Не утвердившись в рисунке, браться за краски – это все равно, что отыскивать ночью дорогу».
Автор, наш земляк з Катеринопільщини, з шкільних років почав здобувати ази творчої майстерності. Першим учителем малювання для юного Василька став Федір Галан – професійний художник з великим досвідом і природнім даром навчити бачити і передавати в художніх творах прекрасне. Здібний учень так прагнув передати свої відчуття на папері, мав непереборне бажання навчитися малювати, що за рік освоїв техніку малюнка олівцем, а потім, через безліч спроб, дякуючи наполегливій праці, перейшов і до акварелі. Подальше заочне навчання у Московському університеті ім. Крупської та стаціонарне навчання в Ужгородському училищі прикладного мистецтва на відділенні станкового живопису і графіки поглиблює майстерність юного художника.
Вподовж творчого життя Василеві Васильовичу щастить на тих, хто поруч. Наприклад, під час проходження строкової служби у Німеччині разом із професійними художниками працював у клубі штабу, а вільний час присвячував написанню пейзажів, портретів.
Після армії уже самому автору доля подарувала щастя навчати талановитих дітей у художній школі смт.Єрки, вів гуртки малювання, різьблення по дереву, чеканки по металу. Творчі вміння пан Василь передав і своєму синові Віталію, який закінчив Одеський ліцей архітектури і будівництва та має творче захоплення – різьблення по дереву.  

З середини 90-х років майстер звертається до «вічної творчої теми», за його словами – Шевченкіани. Як земляк великого поета і художника, Гелетко підходив осмислено до розкриття і відтворення авторських задумів. Цікава творча інтерпретація відомих нам автопортретів Кобзаря у поєднанні з героями його картин, зображення хати батьків поета як духовної субстанції, до якої тяжіє поет вподовж життя, роздуми над картинами періоду заслання Шевченка. Своїми творами В. Гелетко ще і ще раз привертає увагу сучасників до видатної постаті нашого земляка, його творчості і художнього спадку.  

Філософія основ буття автора в осмисленні творчості Т.Шевченка нероздільна з духовною і релігійною тематикою. Адже як Тарас пізнавав основи світобудови через прочитання і вивчення Біблії – книги, яка була його життєвим дороговказом, так і наш автор у духовних картинах зображає сюжети Старого і Нового Завіту, глибоко осмисливши і відчувши Книгу Книг людського буття. Особлива атмосфера панує на виставці завдяки цим майстерним картинам з одухотвореними образами. Теми для написання духовних картин виникають після емоційних роздумів над сенсом життя, переживаннями, естетичними враженнями та навіть у снах. 

Василь Гелетко тривалий час працював у м. Одесі, займався настінним розписом у церквах, монастирі.
Творчі мрії і бажання автора пов’язані з відображенням історії української держави, історичного минулого нашого народу для нинішнього самоствердження українців, адже він глибоко переконаний у тісному взаємозв’язку поколінь та творчому спадку народу. Отож в малярському доробку прагне відтворити образи Б.Хмельницького, М.Залізняка, В.Чорновола – тему козаччини, Запорозької Січі і героїки сьогодення.
Однією з улюблених тем В.Гелетка є сільський пейзаж, так звана народна картина. Народна творчість цінна безпосередністю сприйняття всього, що нас оточує: природи, людей, подій. Коли це вміння збагачене мистецьким талантом, ми маємо карбівничих сьогочасної історії, які здійснюють видимий зв’язок минулого з прийдешнім.
Запрошуємо всіх шанувальників народної творчості відвідати виставку художніх робіт В.Гелетка, яка до кінця квітня експонується у виставковій залі Моринського музейного комплексу.