|
|
|
|
Виставка робіт Олександра Охапкіна "На душу сходить тихий спокій раю" |
21 травня 2016 року у заповіднику відбулося відкриття виставки робіт відомого українського художника Олександра Охапкіна «На душу сходить тихий спокій раю» – сучасного автора, який славиться створенням «української» ікони, відображенням святих у традиційних українських строях.
За словами Дмитра Степовика, О.Охапкін «любить іскристий розмай барв, а не приглушені площини із безстрастними аскетичними ликами; він любить Христа, Богородицю, апостолів та всіх святих у сяючих променях, у квітах, в одежах з розкішними орнаментами; він впритул наближає святих осіб до віруючого, що молиться, аби між ними було багато сердечності й любові при їхньому спілкуванні; він малює біля святих найкращі речі українського народного побуту – вишивані рушники, пасхальні писанки і крашанки, чудові золотисті короваї та колоски пшениці, з якої спечені ці смачні й пахучі хлібини». |
|
|
Втілити задум – показати гостям Шевченкового краю кращі роботи Олександра Охапкіна – допомогла заслужений працівник культури України, громадська діячка та поетеса, почесний житель села Шевченкового Зоя Ружин, яку з художником пов’язує багаторічна тісна співпраця.
На відкриття виставки з’їхалося багато людей. На жаль, автор картин не зміг прибути на свято, отож місію представлення художніх робіт глядачам взяла на себе Зоя Володимирівна. Перш ніж розпочати захід, поетеса, запрошені нею представники Всеукраїнської громадської організації «Українське Реєстрове Козацтво» та інші гості заповідника вже традиційно віддали шану пам’яті матері Кобзаря: поклали вінок на могилу Катерини Якимівни, преломили смачний та пахучий коровай. |
|
|
|
|
Захід відбувся в теплій атмосфері: звучали вірші, лунала українська музика, промовлялися слова вдячності автору за майстерні та неповторні роботи, якими не можна не захоплюватися. Крім Зої Ружин, до слова були запрошені представник Українського Реєстрового Козацтва, наказний отаман Черкаського обласного козацького товариства Олександр Гаврилюк, священик церкви Івана Богослова отець Богдан, генеральний директор заповідника Людмила Шевченко, головний зберігач фондів заповідника Ольга Дмитренко.
Виставка триватиме до кінця червня 2016 року, отож у кожного з вас є шанс на власні очі побачити картини Олександра Охапкіна, отримавши незабутні враження на все життя. |
|
|
|
|
* * *
Свічею блимає душа
Іконою новою на мольберті,
Чистосердечність та краса
Переповняють моє серце.
Адже ж була очікувана мить,
Вона початок прокладала,
А час в безвиході летить,
Тоді душа просила і ридала.
Хочу все заново прожити
В своїх іконах без залишку.
Всю благість та красу пролити
На полотно – виразно, чисто.
І ось лечу в піке крутому,
Сягти бажаю милої краси,
Щоб знову відчувати втому
В кінці роботи. Боже поможи, спаси!
Творю молитву вдень і уночі
Во славу Господа – сторицею.
Щоби любов, відбившись в полотні,
Святою стала б плащаницею.
О.Охапкін
|
Сяє полум'ям любові
Бог художнику відкрив
Світ природи ясномовний.
Щоб в його полотнах жив
Дух цілющий, благотворний.
Лик образів святих
В українськім ореолі.
В облаченнях дорогих,
Вишитих руками долі...
Чорнобривці, мальви квіт -
Барви неньки-України.
Молиться до Бога Рід,
Має в серці квіт калини...
Для художника весна
В пензля поступі чудовім.
Творчість, малярством рясна,
Гріє полум'ям любові.
Українському творцю
З геніальної когорти,
Всіх людських чеснот взірцю
Сонцем сяють горизонти...
І краса, і благодать
З композицій променіють.
Свято пензлем малювать,
Його твори радість сіють...
Глядачів палкі серця
П'ють з полотен насолоду.
В творчих звершеннях Митця
Слава нашого народу!
З.Ружин
|
|
|
|
| |
|
|
| |
|
|
ОЛЕКСАНДР ОХАПКІН
Олесандр Охапкін народився 28 січня 1962 року в Житомирі. Середню художню освіту отримав у Дніпропетровському художньому училищі, де навчався у 1978—1982 рр. Після закінчення училища два роки працював вчителем у дитячій художній школі міста Олександрії. У 1984 році вступив на факультет живопису Київського державного художнього інституту (нині Національна Академія образотворчого мистецтва і архітектури). Навчання в художньому інституті закінчив у серпні 1990 року, після чого повернувся до Олександрії, де продовжив вчителювання в місцевій художній школі.
Нині Олександр Охапкін мешкає в Олександрії, працює викладачем в Олександрійській дитячій художній школі. В цьому місті він виконував замовлення новозбудованих церков, для яких писав ікони і брав участь у розписі церковних інтер'єрів. Олександр Охапкін працює у галузі станкового малярства. В його творах талановито синтезуються традиційні техніки стародавнього іконопису і сучасного виконання, такий стиль називають творчою іконою поставлену на національну основу. Мистецтвознавці називають творчість Олександра Охапкіна «релігійною поезією у фарбах».
Картини художника виставлялись на багатьох виставках в Україні і за кордоном. Вони зберігаються у фондах Спілки художників України, приватних збірках Німеччини, Франції, США, Канади, Польщі, Італії та інших країн. Його ікони також прикрашають різні українські церкви, зокрема, Церкву Святого Володимира в Парижі та собор Святого Юра у Львові, київську церкву Святого Миколая на Аскольдовій могилі, церкви Олександрії та Кіровограда. Ним виконано ікони для іконостасу церкви з с. Конори у Національному музеї народної архітектури та побуту України, Пирогів (Київ).
Працює художник також і в жанрах натюрморту, пейзажу, портрету. Спільно зі Степаном Ніколенком він виконав живописні панно, дерев'яні та металопластикові композиції для приміщення Олександрійської дитячої бібліотеки ім. Юрія Гагаріна, написав ікони та сюжетні композиції для Свято-Покровського кафедрального собору та церкви Святих Анастасії і Федора в Олександрії, ікони та сюжетні композиції для церкви Петра і Павла в Кіровограді.
|
|
|
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
