9 березня 2017 року у Моринському музейному комплексі з ініціативи начальника обласного управління культури та зв’язків з громадськістю Олега Островського і ветерана АТО, директора ДІКЗ «Трахтемирів» Тараса Теліженка була відкрита виставка під назвою «Борітеся – поборете!», яка ще раз переконує нас у тому, що Тарас Шевченко не просто великий український поет, а насправді наш Пророк і великий правдоборець.

Його полум'яні слова і досі актуальні, його поезії надихають тих, хто бореться нині за свободу і справдешню незалежність нашої держави на Сході України. У наш час, як і щоразу, коли Україна в небезпеці, актуальною є мрія Шевченка: «І на оновленій землі врага не буде, супостата…».

До експозиції входять найрізноманітніші експонати, які підтверджують нерозривний зв'язок між минулим та нинішнім нашої держави – від раритетних речей до афіш зльоту байкерів і прапора батальйону «Черкаси» з цитатою з «Кобзаря».  

 

АНОТАЦІЯ ДО ВИСТАВКИ «БОРІТЕСЯ – ПОБОРЕТЕ!»
Олександри Теліженко, заслуженого художника України,
члена Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка

Тарас Шевченко – наш істинний ПРОРОК!

У ХІХ ст. своїм жертовним ясновидством і геніальним словом він врятував Україну від загибелі – від розчинення в бездонному шлунку Російської імперії.

У ХХ столітті на його неупокоєну Душу приміряли роль і революційну, і релігійну, і радянську, - але вона залишалася завжди з нами, українським народом. Не давала українству впасти в летаргійний сон збайдужіння і покори.

З нами Шевченко і в буремні роки нашого ХХІ століття. Його пророче полум’яне слово будить нашу Волю, надихає, вселяє віру в Перемогу! Народ його глибоко відчуває і розуміє. Неймовірно, але ми крок за кроком, як по нотах, ідемо за словом шевченкових пророцтв:

«…а од коріння тихо, любо зелені парості ростуть. І виростуть!..»

Так, МАЙДАН розпочався з молоді. І він швидко проявив, як глибоко вгризлися в тіло України «…людськії шашелі, дядьки, няньки ОТЕЧЕСТВА ЧУЖОГО», бо виявилося, що всі ключові посади в силових і владних структурах України обіймають вороги. І відразу постало Тарасове: «…та не однаково мені, як Україну злії люде присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять. Ох, не однаково мені!»

Запалав МАЙДАН… горіли шини, як у пеклі… Перша кров Майдану, НЕБЕСНА СОТНЯ розбудила приспаний Український ген! Друга і третя хвилі Майдану показали – народ піднявся за Волю, за Національне визволення. Спрацювало Шевченкове: «Хто ми?! Яких батьків, чиї діти? Ким, за що закуті?»

А далі запалала Україна: КРИМ, СХІД… І стали живим щитом на шляху ворога добровольці, бо «за святую Правду, Волю – розбойник не стане!»

Зате надто густо розрослися, розмножилися шашелі, присмокталися до живої української крові. Відтак маємо другий, внутрішній фронт. Тож дійсно:

«Доборолась Україна до самого краю,
Гірше ляха свої діти її розпинають».

І ми бачимо це щодня і щогодини. Платимо своїми життями, своїми мозолями. Здається, ради цьому немає… Та знову наш Шевченко прорікає:

«Чи буде правда меж людьми?
Повинна буть, бо сонце стане
І і осквернену землю спалить!»

Буде Правда. І буде Мир. Шевченко вселяє нам віру в нашу Перемогу, «як понесе з України у синєє море кров ворожу…»

Ця виставка послідовно і різнобічно, через різні види людської творчості (дитячі малюнки і твори митців, світлини гарячих подій, геральдику, графіку, поезію) – демонструє дійову присутність Тараса Шевченка на Майдані, у фронтових буднях російсько-української війни на Сході України. Його живе слово працює, будить, кличе, надихає!

Виявляється, на Донбасі нині воює проти російських найманців та військова частина, в якій ніс службу Тарас Шевченко в далекому ХІХ столітті, під час заслання. Пройшовши відтоді низку переформувань, натепер це – Туркестансько-Закарпатська 128 гірсько-стрілецька бригада! Очевидно, не випадково саме наші черкаські бійці воювали за територіальну цілісність України у складі саме цієї, героїчної 128-ої бригади, а її командуючий за здійснення виході із Дебальцевського котла став ГЕРОЄМ УКРАЇНИ.