Одного разу М. Микешин завітав до Шевченка в той час, коли поет збирався розірвати малюнок, на якому Тарас Григорович зобразив свою останню надію, наречену Ликерію. Михайло Йосипович забрав портрет Ликери Полусмакової і зберіг його.
Протягом усього життя художник прагнув увічнити образ Т. Г. Шевченка. Михайло Микешин першим ілюстрував його «Кобзаря». У 1896 р. петербурзький видавець Бабкін опублікував три випуски ілюстрованого «Кобзаря» з малюнками Михайла Микешина. На обкладинці художник зобразив Тараса Григоровича, яким бачив його в майстерні в останні роки життя.
На сьогодні у фондах Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» є один з цих примірників (1896 року), який подарували родичі Кобзаря по лінії Дмитра Красицького. Дивовижним є те, що на першому випуску рукою Дмитра Красицького зроблено напис: «Музею Шевченка в с. Шевченкове в день 150 річчя з дня народження Т.Г. Шевченка. Дмитро Красицький». Символічним є те, що цей подарунок потрапив до нас саме у 80 річницю з дня відкриття літературно-меморіального музею Тараса Шевченка в селі Шевченкове та в 205 річницю з дня народження нашого земляка. У празькому виданні «Кобзаря» (1876) надруковані спогади митця про Т. Шевченка.
У 1868 р. М. Микешин працював над пам’ятником Богданові Хмельницькому, який знаходиться на Софіївській площі в м.Києві.
У 1890-х рр. разом із Д. Менделєєвим, І. Рєпіним, П. Чайковським та іншими діячами культури М. Микешин заснував у Петербурзі «Товариство імені Тараса Шевченка» для допомоги петербурзьким студентам-вихідцям із України, які навчалися у вищих навчальних закладах Санкт-Петербурга. Підтримував ідею композитора Г.Козаченка написати оперу про українського поета.
31 січня 1896 р. шістдесятирічний Михайло Йосипович Микешин відійшов у вічність. Похований у Санкт-Петербурзі.
|