|
|
|
|
Наукові працівники Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» прагнуть дослідити та розкрити сучасникам якомога ширше тему українського народознавства. Знання про народні звичаї і традиції, ремесла і промисли на генетичному рівні є, мабуть, у кожного українця. Але розвинути цікавість до них, бажання навчитися умінню наших предків необхідно кожному з нас.
Минулого року у заповіднику був проведений майстер-клас із гончарства «Тепло долонь у вічності буття», в якому взяли участь відомі гончарі України: Анжела Драч, Леся Денисенко-Єременко, Микола Дехтярчук, Костянтин Пустільнік. А 16 червня 2013 року на території Моринського музейного комплексу відбувся захід, присвячений стародавньому умінню – ткацтву – з символічною назвою «У білім полотні Любов, Натхнення й Радість».
Ткацтво – одне з найдавніших народних ремесел в Україні. Обробка рослинного волокна (льону, конопель) та волокна з овечої вовни з метою виготовлення з них тканин для одягу та інших потреб була невід’ємною частиною домашніх занять кожної селянської сім’ї. Прядінням і ткацтвом споконвіку займалися жінки, дівчата і підлітки. Кожна дівчина з дитинства досконало володіла цим ремеслом, бо коли була на виданні, вміст скрині був ознакою її працелюбності. Колись ткацький верстат був у кожній селянській оселі. Сьогодні ж ручне ткацтво розвивається, в основному, як вид народного мистецтва. Про прадавнє ремесло розповіли слухачам заступник директора з наукової роботи Шевченко Л.М. та завідувач музею Бондаренко О.А. |
|
|
 |
Майстриня Валентина Миколаївна Мащенко взяла участь у заході, щоб поділитися власним досвідом. Мешкає і працює ткаля в Богуславі Київської області, володіє технікою човникового ткацтва. Тканий нею одяг має неповторний дизайн, витонченість, при цьому зберігаючи в собі риси народних строїв. Кожен має свою поетичну назву: «Чумак», «Чорнобривець», сорочки «Козак», «Васильок», сукні «Сокирки», «Сонячна», «Подолянка», «Полинь». Крім того, скатерки та портьєри з тонкого полотна можуть прикрасити будь-які інтер’єри. |
 |
|
 |
| |
|
|
|
| |
|
|
 |
|
 |
Валентина Миколаївна розповіла про свій шлях у ткацьке ремесло, а потім запросила охочих спробувати власноруч переплести нитки на спеціально зробленому для цього невеличкому верстаті. Діти і дорослі з однаковою цікавістю ткали узори та орнаменти, в яких закодована історія та мистецтво нашого народу. |
|
|
 |
Свято було б неповним без виконання мелодійних українських пісень. Учасниці Моринського фольклорного ансамблю «Молодички» виконували автентичні пісні, які передавалися у кожній родині від покоління до покоління: «Ой пряду, пряду», «Гора за горою», «Молодички», «Усі гори зеленіють». Також гончар Костянтин Пустільнік навчав бажаючих мистецтву виготовлення посуду, багато хто з радістю скористався можливістю доторкнутися до стародавнього ремесла – створити власними руками глиняний виріб. |
 |
|
|
На свято ткацтва завітали гості заповідника, близькі друзі, знайомі майстрині. Із міста Богуслава прибули депутат райради Роман Валентина Іванівна, заслужений майстер народної творчості Попова Олена Кирилівна, майстер народного мистецтва, співробітник Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» Головня Лариса Леонідівна, гостя із США, м.Чикаго, Родак Оксана, директор музеїв м.Богуслава Гогула Петро Борисович, краєзнавець з Лисянщини, поет Лаврега Михайло Теофанович. Вітала ткалю Абрамова Оксана Володимирівна із своїми дітками-бандуристами Надією та Богданом, які подарували присутнім неперевершене виконання творів на бандурі.
|
 |
| |
|
|
 |
|
 |
Майстер-клас вдався на славу! Дитячі ручки переплітали нитки в узори так, як це робили колись їхні прапрабабусі. Сподіваємося, що пробуджена історична пам’ять проросте народним мистецтвом у кожній родині. |
Рушник ткати я беруся,
Научала так бабуся,
Швидко човничок тікає
Та узори залишає.
Ткала сонце, ткала квіти
Стали цьому всі радіти.
Ці узори не забуду,
Певно, ткалею я буду.
На моєму рушничку
Квіти сплетені в вінку
Цей віночок сама ткала
І бабусі дарувала.
Каже бабця, мої руки
Швидко взялись до науки.
Рушничок мій всім до серця,
Бо з народного джерельця.
(Марія Чепурна) |
|
 |
| |
|
|
| |
| |
|
|
|
|
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
|
